Летіла перша сніжинка, Немов пухнаста пір’їнка. Побачила сніг – зраділа, Покликала друзів своїх. Ходять люди і говорять: Перший сніг! Перший сніг! Скоро, скоро Новий рік! Ліплять сніговика малята, І грають в сніжки залюбки. Ура! Ура! Зима настала! Кричать навколо всі. От і Новий рік настав! Ялинка, подарунки, сніг. Радіють однаково усі: І дорослі і малі. З Новим роком вас вітаю! І від щирого серця вам бажаю: Щастя, радості, здоров’я, От тоді все й буде добре!

Казкова зима у лісі До нас прилетіла на срібних конях всемогутня зима. Вона засипала усе білосніжним та лапатим снігом. Які ж, цікаві пригоди відбуваються у лісі! Прудка білочка і сіренький зайчик домовляються: - Білочко, давай сходимо купити собі зимові шубки! Тобі сіренька, мені біленька. Добре? - Згода, чекаю тебе через годину. Тим часом, у засніженому барлозі, спав бурий, лінивий ведмідь. Аж раптом його розбудив чийсь голос: - Прокидайся, ведмедю! Виліз він з барлогу, потер очі і аж не віриться: все біле-біле!!! І ще якісь дивні зірочки падають з неба... Перед собою лінивець побачив вовчика-братика, який був весь захеканий. Каже він: - Чув новини? - Звісно, ні! Я ж спав! – здивувався ведмідь. - Ааааа, все з тобою зрозуміло. Добре, я тобі розповім: сьогодні тридцяте січня.Через два дні Новий рік! – пояснив вовчик. - Через два дні що? – не зрозумів він. - Новий рік – відповів вовк – що ніколи не чув? Але як тобі чути! Ти ж спиш усю морозну зиму! Лінивець! - То й що, що Новий рік? Теж мені новина! – здивувався едмідь. - Ну ти й дивак! – сказав він – це ж таке свято!!! До речі в мене для тебе дещо є! Ведмідь справді побачив у вовка якийсь конверт. - Що це? – з цікавісю запитав він. - Це запрошення на вечірку Нового року. Бери – простягнув лапу вовк. - А коли, де? – не зрозумів ведмідь. - Прочитай, там написано! – порадив він – а зараз бувай! Я маю ще дати запрошення лисичці – сестричці, зайчику – побігайчику, та жвавій білочці. Сказавши це вовчик – братик зник з його очей. А тим часом ведмідь розгорнув конверт і почав читати короткий лист, в якому писало: «Дорогий ведмедю! Я запрошую тебе на вечірку до Нового року, яка відбудеться в мене вдома, першого січня. Ми будемо святкувати вночі і чекати Новий рік. Чекаю тебе! Бувай! З найкращими побажаннями сова» Прочитавши це, ведмідь тільки всміхнувся. - Треба купити подарунки!!! – подумав він – якось негарно приходити без подарунка на таке свято! І ведмідь відправився в магазин. Він вирішив купити всім хто буде на вечірці. Аж раптом ведмідь зустрів вовчика – братика, зайчика – побігайчика та прудку білочку, біля відділу «Шуби», з конвертами в лапах(як він зрозумів запрошення). - О привіт! – привітався заєць. - Привіт! Що купуєш? – запитав ведмідь - Шубку зимову - теплішу та м’якшу. - Ну добре, бувай! Я трохи зайнятий, піду по своїм справам – попрощався він. - Бувай! – сказала білочка, яка приміряла шубку. Пішов ведмідь на пошуки подарунків. Аж баче продаються книжки. – Сова розумна, любить читати – подумав він і купив їй книжку. Лисичці вирішив подарувати журнали про моду, а також сережки та сукню. Зайчику купив торбину морквини, білочці мішечки з горішками, шишками та грибами, а вовчику рушницю. Всі подарунки були приготовлені. Ведмідь відправився до Сови. У неї вдома була ялинка, вся в кульках та гірляндах. До нього підійшла вона і привіталася: - Привіт, друже! Як справи? Отримав моє запрошення? - Привіт! Все добре. Запрошення отримав, мені дав його вовк. А ти як? – запитав ведмідь. - Теж нормально. Ти вже поставив ялинку? – поцікавилася Сова. - Ні.... – засоромившись сказав він. А де її взяти? - Походи у лісі знайдеш. Влітку, восени, навесні та взимку вона росте! Що не замічав? Чи забув? – запитала вона. - Забув... – ще більше покраснів ведмідь, і став весь як буряк. - Ну нічого, ще встигнеш до 1-ого січня знайти і зрубати. Тільки шукай завтра, ніч вже не за горами. До речі, в тебе є іграшки, гірлянди? – сказала Сова. - Ні, немає... – каже ведмідь. - Нічого. Я тобі позиу, в мене ще от ціла торбина – показала вона йому на якусь коробку. - Ох, дякую тобі приятелько!!! – зрадів він. - Добре, бувай! – попрощалася Сова – завтра прийдеш за іграшками. - Добре, прийду. Бувай! – сказав ведмідь. Прийшовши він ліг і заснув. На наступний ранок ведмідь встав, вмився, одягнувся, поїв та пішов на пошуки ялинки. Тільки зайшов у ліс... а тут!!! Ялинка не одна, а тисячі!!!! Побачив він, що до нього ніби усміхалося новорічне дерево. Ведмідь не устояв, і зрубав. Прийшов до хати, взяв горщик і поставив ялинку. Пішов до Сови взяв іграшки та гірлянди і почав прикрашати. Верхівка була темно-синенька, з зірочками, та ялинкою. Іграшки були різноколярові. А гірлянди, дуже гарні та яскраві!!! Ведмідь любувався красунею-ялинкою, а потім одягнувся і пішов гуляти. По дорозі зустрів вовка, який теж не мав чим зайнятися. - Привіт, ведмедю! – привітався вовк. Як життя? Поставив ялинку? - Привіт, вовче. Життя добре, а у тебе? Ялинку вже поставив – розповів він. - В мене теж все нормально – сказав вовк. Ялинку також поставив і прикрасив. - А що ти загадаєш на Новий рік? – поцікавився ведмідь. - Ти що! Не можна казати! Не збудеться! Це ж таємниця! – сказав він. У ведмедя забурчало у животі. Він хотів їсти. - Я вже напевно піду – почав ведмідь – їсти хочу... - Ні! В ресторані сьогодні знижки! Сходимо туди! – вмовляв ведмедя вовк. - Добре, пішли – погодився він. Вони йшли і тоді завернули у приміщення, де писало: «Ресторан. Французька кухня» Друзі зайшли і сіли за вільний столик. Ведмідь взяв «Меню» і почав читати: - Равлики... Змії... Ящірки... Гадюки... Лапки жаб... Прийшов офіціант і виконав їхнє замовлення. Вони поїли і відразу було видно що ведмедю не сподобалася французька їжа. Друзі заплатили у 3 рази менше, ніж в звичайний день. Він повернувся додому пізно ввечері. Переодягнувся, взяв подарунки і пішов до сови. Вдома у неї вже стояв стіл з різним стравами і за ним сиділи лисичка, заєць та білочка, а сова підійшла до нього і подарувала книжку «Як правильно красти у бджіл мед», вовк самий мед. Зайчик дав йому цукерки, а лисичка подушку, з запахом квітів. Ведмідь подякував і подарував усім подарунки, які придбав напередодні. Всі посідали за стіл і поїли. Потім пограли в естафети та ігри, які Сова прочитала в спеціальнії книжці, яка називалася «Ігри та естафети на Новорічних святах». Після цього почалися танці: спокійні та мелодійні, і веселі та бадьорі. Коли усі пораділи то тоді було 23:58. - За дві хвилини, до Нового року!!! – закричала лисичка – сестричка, яка подивилася на годинник. Всі повибігали миттю на двір, сіли на пухнастий сніг, закрили очі і загадали бажання...Три секунди до Нового року, дві секунди, одна секунда і.. - З Новим роком! – закричали всі хором.