Жив собі на світі дідусь. Його звали Орест. Він був пенсіонер-міліціонер. Дідусь Орест ніяк не міг зрозуміти дещо. Чому він завжди не вкладається в час? Одного разу дідусь пішов у ліс по гриби. Багато їх там було! Аж раптом пройшов біля нього гном з кошиком… - Ура! Я знайшов цей гриб! – радісно закричав гном. Дідусь обережно підійшов до нього і тихенько спитав: - Еее… Вибачте, що турбую… Хто ви??? - Я гном, – представився він і низенько вклонився – я прийшов у ліс, щоб зібрати кілька магічних грибів. Мені вони потрібні для зілля… - Можна поцікавитися, гноме, для якого зілля? – з цікавістю запитав Орест. - Ну це секрет! Якщо королева почує, що я сказав, то мені від неї добряче дістанеться… - з тривогою мовив він. - Аааа… Ну тоді добре! Не кажи! – погодився пенсіонер і попрощався. Наступного дня дідусь Орест встав, вмився, одягнувся та пішов на роботу. Там до нього зателефонувала їхня робітниця: - Алло! Доброго дня, Орест! До вас є одна дуже важлива справа… - розповіла вона. - Доброго дня! А яка справа? – запитав міліціонер. - Бандити… Втекли з в’язниці… Аж троє… - розчарувала його робітниця. - Мені треба їх вистежити? – догадався пенсіонер. - Так… Я пошлю вам по факсу їхні фото… Вам дуже пощастило, що є фото. До побачення! – попрощалася вона і вислала фото. Міліціонер згадав гнома. Він взяв фото і побіг в ліс. Там знову ходив гном. - Здоров! – привітався він. - Доброго дня, гноме! У мене до тебе є одна справа – сказав Орест. - Яка? – зацікавився гном. - Мені треба трошки більше успіху… Я не вспіваю нічого робити… - попросив міліціонер – у мене зараз важлива справа, але у мене навіть немає часу її виповняти… - Я можу дати тобі інгредієнти до зілля, хочеш? – запитав він. - Так! Звісно! – погодився дідусь. Гном взяв листочок і написав на ньому: «3 пелюстки рожевої фіалки 1 голка з кактусу Свій один волосок з голови Сіль (1 чайна ложка) Водорості» Орест аж скривився прочитавши це: - А де я маю взяти водорості? - В морі! – вигукнув він. - В морі??????? – страшенно здивувався міліціонер – в якому ще морі??? Зараз осінь!!! Чи я з аквалангом буду шукати?! - Слушна думка! – погодився гном – ти ж хочеш успіху? - Так… - погодився Орест – але… - Жодних «але»! Успіх потребує багато зусиль, - мовив він – радій, що я тебе перенесу чарівною паличкою на море… Гном побіг у королівство, взяв там акваланг та свою чарівну паличку. - Перенісімоморесімо! – закричав гном і дідусь зник. Міліціонер ніколи не бачив таких див. Йому навіть здалося, що все це – сон. Гном переніс його аж-аж на мертве море. Він заліз в воду і поплив на саме дно, шукаючи водорості. Він дуже злякався, бо побачив якусь жінку, з пишним волоссям, ракушками і діамантів. Це була Русалонька. Вона до нього підплила і пробурмотіла: - Стчо шугаєж? Орест теж відповів не своїм голосом: - Вьодоросі. - Пліфі жараз лівіше, а пготім на низ – порадила Русалонька. - Джзякую! – подякував Орест та поплив наліво. Він плив, плив і нарешті побачив водорості, попрямувавши вниз. Він зірвав багато, на всякі випадки. Випливши з води, він закричав: гноме!!! І з’явився знову у темному, дрімучому лісі. - Ну що? Дістав? – запитав гном. - Аякже! – відповів він. - Молодець! Тепер тобі вже самому потрібно потрапити в королівство – заявив чарівник. - Ой… - зітхнув він. - Треба дістати два інгредієнта: пелюстки фіалки та голки кактуса – розповів гномик. - Добре… - погодився він. Орест попрямував до королівства. Там було дуже гарно. Висіло багато картин, росли багато вазонів, але ніде пенсіонер не бачив фіалок та кактусів. Аж ось дивиться на дверях табличка: «Тут живе королева». Міліціонер аж побліднув. Тільки біля самих дверей росли фіалки та кактуси. Він обережно підійшов, відірвав 3 пелюстки, відрізав голку кактуса і втік з королівства. Тут відчинилися двері королівни і вона почала доганяти його. Міліціонер дуже швидко втікав. Вийшовши в ліс, він повідомив про це гнома. -Перенесятуся! – закричав закляття гном і вони зникли. А явилися вдома в міліціонера. Гном пішов на кухню взяв котел, наповнив його водою і попросив Ореста відрізати з голови волосок. Він послухався і дав гномові волосок. Гном кинув ці інгредієнти та збігав на кухню. Він взяв чайну ложку і наповнив її сіллю та досипав в котел. 5 хвилин воно постояло і гном перелив його в баночку. - Пий! – приказав він Оресту. Коли міліціонер пив, гном казав: «Успіх, успіх ти прийди! Й вдачі Оресту принеси! Йому це треба, дуже-дуже, Дай ти вдачу, прошу мужньо!» Орест якраз випив. Він відчув зміни. В нього був добрий настрій і він з задоволенням хотів вистежити злочинців. Міліціонер дав фото гному. - Я знаю де вони! - закричав гном – сказати? - Ні! – заперечив міліціонер – це ж моя робота! - Ну добре… - погодився чарівник – але знай: їх знайти дуже легко! - Дякую тобі, друже! Дякую за зілля! – подякував Орест гному. - Нема за що! Звертайся, коли хочеш. Просто крикни «Гноме!» і я з’явлюся. Бувай! Успіхів! – попрощався гном і зник. Орест побіг на пошуки злочинців, взявши з собою його собаку – Джесіку. Вона винюхувала. Аж раптом вона швидко побігла. Втікала людина. Орест придивився: Та це ж він втік з в’язниці! Міліціонер побіг за ним. Витягнув з кишені наручники і заарештував його. Так само легко він знайшов й двох інших. На роботі всі дуже дивувалися. Але Орест тільки всміхається: Таємниця ж! Одного дня чудодійне зілля втратило сили і Орест знову став сумним і нічого не вспівав. Він пішов у ліс до сови. Вона уважно вислухала його. - З тобою все ясно! Це все легко змінити! - Так? – здивувався Орест. - Звісно! Дуже легко! – втішила міліціонера сова – на завтра сьогодні встанови розклад. Наприклад: «Встаю Вмиваюсь Їм Одягаюсь на роботу Працюю» - І що це дасть? - запитав Орест. - Як це що? Ти тільки щось виконаєш з розкладу, закреслиш. І так ти навіть нічого не забудеш, бо будеш з розкладом – мовила вона. - І так що? Все життя з цим розкладом??? – роздратувався дідусь. - Ні! Звичайно, ні! Поживеш з розкладом 6-7 днів, а потім сам звикнеш все робити вчасно – розповіла сова. - Добре, я складу розклад і подивлюся, що з цього вийде – погодився Орест і попрощався з совою. Прийшовши додому він взяв листочок і почав складати розклад на наступний день. Поживши день за розкладом, він й справді відчув маленький результат. Коли вже й пожив тиждень за розкладом, то відчув не малий результат, а великий та позитивний. Міліціонер пішов з хорошим настроєм до сови та розповів їй про все. - Ну! Бачиш! Я ж казала що діє, а ти не вірив! - Вибач, приятелько! Тепер завжди буду тобі вірити! Дякую тобі! А що тепер? Вже не складати розклад? – запитав дідусь. - Річ не в тім, чи будеш ти складати розклад, чи ні. Ти вже сам звик до того, щоб робити все вчасно. Цей розклад сказала, щоб ти склав для того, щоб ти не марнував свій час! - Дякую!!! - сказав Орест. - Будь ласка! - відповіла Сова - не витрачай свій час марно! Він не стоїть! Використовуй кожну хвилину, кожну секунду з користю. Не можна купити тільки час. Не втрачай його! Успіхів тобі! - Добре, бувай! Дякую! Тобі також! - попрощався пенсіонер Орест і пішов. Від тоді він жив довго та щасливо. І все життя був вдячний сові. Гном звичайно теж старався та залишився другом Ореста, але він не зробив його успішним на все життя, так як сова… Прислухайтеся пораді сови!!! Не марнуйте час! Він не стоїть! Присвячується моєму дядьку Оресту!